Зусилля України щодо підтримки корінних народів. Україна активно працює над захистом прав корінних народів. У липні 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про корінні народи України», визнавши кримських татар, караїмів і кримчаків корінними народами України. Цей закон гарантує їхні культурні, освітні та мовні права, а також захист від примусової асиміляції чи переселення. У 2022 році Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію розвитку кримськотатарської мови на 2022-2032 роки. Починаючи з 2021 року, тривав процес розробки нової орфографії кримськотатарської мови на основі латинської абетки, а вже в травні 2025 року Міністерство освіти і науки України запустило онлайн-платформу для навчання української та кримськотатарської мов для жителів окупованого Криму. У травні 2023 року Урядом затверджено Концепцію Державної цільової національно-культурної програми «Єдність у розмаїтті» на період до 2034 року, яка передбачає реалізацію культурних та освітніх ініціативи корінних народів.
Активно залучене також і Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, яке розробляє зміни до законодавства у сфері захисту прав корінних народів, ініціює воркшопи для молоді з-поміж корінних народів України, національні та міжнародні адвокаційні кампанії, зокрема, в межах самітів Кримської платформи та міжнародної конференції «Crimea Global», бере участь у формуванні політик щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій та підтримує ініціативи на стику державної політики й громадського сектора. Представництво також координує міжвідомчі дії, пов’язані з розвитком освітніх програм та захистом культурної спадщини корінних народів, а також долучається до організації та проведення заходів із вшанування значущих для суспільства подій, зокрема 18 травня Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 3 2023 року триває акція «Листи до вільного Криму» спільний проєкт ініціатива Представництва Президента України в АР Крим, громадських організацій «ПЕН Україна», «Центр прав людини ZMINA», в межах якого люди можуть написати листи незаконно ув’язненим громадянам України, яких окупаційні адміністрації утримують в окупованому Криму або з території окупованого Криму депортували на територію РФ. Міністерство закордонних справ України у 2021 році ініціювало Програму адвокаційного менторства кримських політв’язнів, до якої долучилось також Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим. Програма спрямована на привернення уваги міжнародної спільноти до ситуації з правами людини в окупованому Криму, фактів незаконного утримання громадян України в неволі, зокрема кримських татар, часто в неприйнятних умовах та без доступу до елементарних благ, а також на території Російської Федерації. Також міністерство спільно з Меджлісом кримськотатарського народу та Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим активно працює з урядами та парламентами іноземних країн для визнання ними актом геноциду депортацію кримськотатарського народу у 1944 році.
Окупаційна адміністрація в Криму здійснює політичні переслідування, фабрикує справи проти активістів, журналістів і релігійних діячів. Затримання, катування, викрадення все це стало повсякденністю в умовах російської окупації. Реальні історії жертв дозволяють показати масштаби насильства не абстрактно, а через долі конкретних людей. Культурна асиміляція і русифікація та Під виглядом «захисту традицій» РФ впроваджує політику системного витіснення кримськотатарської, караїмської кримчацької ідентичностей. Освітні програми переписуються, українська та кримськотатарська мови фактично витіснені із освітніх програм для вивчення у закладах освіти, національні символи та свята забороняються або маргіналізуються.
Знищення культурної спадщини. Після окупації Криму російська федерація цілеспрямовано знищує культурну спадщину півострова, прикриваючись так званою «реставрацією». Найбільш показовий приклад Ханський палац у Бахчисараї: без участі фахівців «будівельники» замінили історичні покрівлі на сучасні матеріали, дерев’яні балки – на металеві конструкції, що спричинило тріщини у стінах; фрески змивали струмом води під тиском, а проводку врізали в автентичні мури. Подібне варварство торкнулося й інших об’єктів. Музей Лесі Українки в Ялті після т.з «реставрації» реорганізували: українську експозицію ліквідовано, будівлю інтегровано до музею, присвяченого російським діячам. Херсонес Таврійський перетворено на політичний інструмент. знищено археологічні шари, зведено нові амфітеатри, монастир і музей «Криму і Новоросії», що просуває наратив про «колиску російської державності». Росія послідовно нищить або перекручує ті елементи культурної спадщини, які пов’язані з українською державністю чи кримськотатарською ідентичністю, паралельно насаджуючи власні імперські міти. Ці дії грубо суперечать міжнародному праву. Як держава-окупант, РФ зобов’язана згідно з IV Женевською конвенцією 1949 року та Гаазькою конвенцією 1954 року охороняти захоплені культурні цінності, а не нищити та вивозити їх.
Мілітаризація півострова. Крим перетворено на військову базу, окупанти розміщують по всій території півострова додаткові об’єкти окупаційних військ, військову техніку та інше. Мілітарний контроль, тиск на родини військовозобов’язаних, використання освітніх програм для підготовки «майбутніх солдатів» в межах так званого «військово-патріотичного виховання» – усе це спрямоване на максимальне залучення місцевого населення до лав окупаційних військ для участі в агресивній війні проти України.
Спротив і гідність. Попри тиск, представники корінних народів України чинять ненасильницький спротив: зберігають мову, традиції, релігію. Вони створюють культурні простори, власні освітні та медійні ініціативи, ведуть цифрову боротьбу за правду. Кожна вишивка на фесі, кожен урок кримськотатарської мови це форма непокори окупації. На території півострова також діють рухи спротиву: «Жовта Стрічка», «Кримські бойові чайки», «АТЕШ», «Зла Мавка», які поширюють листівки, збирають дані про окупантів і колаборантів, фіксують військову активність, документують порушення прав людини й здійснюють інші види супротиву окупантам. Крім мирного спротиву, тисячі мешканців Криму, в їх числі і кримські татари, захищають Україну зі зброєю в руках. Вони служать як у регулярних підрозділах ЗСУ, так і в добровольчих батальйонах, зокрема у «Крим», «імені Номана Челебіджіхана» та інших.
Російська пропаганда роками поширює фейки про покращення рівня життя кримських татар після окупації 2014 року, підтримку ініціатив зі сторони окупаційної адміністрації РФ тощо. Насправді ж окупаційні силовики чинять тиск на кримських татар, проводять обшуки у їхніх будинках, у мечетях, фабрикують справи, переслідують та викрадають людей. 9 серпня – це додаткова можливість спростовувати ці міти фактами, історіями живих людей, культурними маркерами, що не піддаються фальсифікації. Що частіше в міжнародному медіапросторі звучать факти про утиски, депортації, знищення мов, то ближче ми до притягнення до відповідальності держави-агресора. Актуалізація цієї теми працює на випередження аби визнання злочинів стало не лише моральним, а й політико-правовим фактом.
Міжнародний день корінних народів світу є нагодою підкреслити важливість захисту прав і культур корінних народів України, які, попри окупацію Криму, продовжують боротьбу за свою ідентичність. Їхня стійкість, підтримана законодавчими ініціативами України та міжнародною солідарністю, є прикладом сили духу та прагнення до справедливості. Наша мета забезпечити постійну присутність теми корінних народів у суспільних дискусіях, інтегруючи її в розмови про демократію, війну, європейський шлях і культурну спадщину, а не обмежуючи згадками у символічні дати. Регулярне висвітлення їхніх історій, викликів і успіхів підвищує обізнаність, сприяє єдності нації та допомагає протистояти агресії держави-окупанта – Росії.
Автор: Наукова бібліотека ХДАЕУ
Нові статті науковців Херсонського державного аграрно-економічного університету, які опубліковані в базах даних Web of Science та Scopus
